ГЕПАМАРИН - відновлює та захищає на клітинному рівні

Сприятлива дія ГЕПАМАРИНУ на обмін речовин проявляється зниженням рівню глюкози крові та зменшенням резистентності тканин до інсуліну. Ці ефекти реалізуються за рахунок його антиоксидантного та протизапального ефектів, зменшення накопичення жиру, а також активації експресії гена інсуліну β-клітинами підшлункової залози. В рамках рандомізованого, подвійного сліпого, плацебоконтрольованого дослідження за участю 51 пацієнта з цукровим діабетом ІІ типу в досліджуваній групі в результаті лікування силімарином в дозі 600 мг/добу протягом 6 міс спостерігалося зниження рівнів HbA1c (на 1%) та глюкози в крові натще (на 1.3 ммоль/л)

Здатність ГЕПАМАРИНУ захищати клітини печінки від різних несприятливих впливів (дії токсинів, радіації, наслідків ішемії, вірусного пошкодження) доказано у великій кількості експериментальних і клінічних досліджень. ГЕПАМАРИН також сповільнює та навіть піддає зворотньому розвитку фіброз печінки. ГЕПАМАРИН запобігає розвитку фіброзу печінки при гепатитах та гепатозах різного походження. Стимуляція регенераційних процесів в печінці пов'язана зі здатністю силімарину посилювати синтез рибосом, протеїну і ДНК в уражених тканинах. У пацієнтів з гострим вірусним гепатитом B і С, які отримували щодня 420 мг стандартизованого Силімарину (ГЕПАМАРИН) на протязі 1 місяця встановлено більш швидке вирішення симптомів, обумовлених затримкою жовчі (темна сеча, жовтяниця, пожовтіння склер), нормалізація рівней білірубіну і АСТ.
Гепатопротекторна дія силімарину у комплексній терапії пацієнтів з алкогольним гепатитом і цирозом.

Підвищення концентрації в організмі вільних радикалів і продуктів перекисного окислення ліпідів при запаленні, променевій хворобі, впливі канцерогенних факторів, токсинів може призвести до цілого ряду пошкоджень та негативних ефектів. До дії вільних радикалів найбільш чутливі ліпіди клітинних мембран і нуклеїнові кислоти.

ГЕПАМАРИН діє як потужний антиоксидант - вступає в реакції з вільними радикалами та пригнічує процеси ліпопероксидації, в результаті чого значно знижується вміст спиртів, кетонів та альдегідів в сироватці крові, покращується функціонування організму на клітинному рівні та уповільнюються процеси старіння.

Антитоксична активність ГЕПАМАРИНУ – це здатність перешкоджати проникненню в гепатоцити токсинів шляхом блокування їх місць зв'язування, пригнічення метаболічної активації токсинів і дії транспортних протеїнів в мембрані. Найбільш вражаючий антитоксичний ефект силімарин (діюча речовина ГЕПАМАРИНУ) демонструє при отруєннях грибами роду Amanita - мухоморами та блідою поганкою (містять два надзвичайно потужних гепатотоксини - аманітин і фалоїдин, які інгібують активність РНК-полімерази в гепатоцитах та призводять до загибелі клітин через 12-24 години). Летальність при вживанні цих грибів становить близько 30%. Згідно з даними, представленими в монографії ВООЗ, в результаті численних досліджень випадків отруєння грибами роду Amanita з токсичним ураженням печінки введення силібіну внутрішньовенно в дозах 20 мг/кг маси тіла на добу сприяло різкому зниженню смертності і не супроводжувалося побічними ефектами

ГЕПАМАРИН чинить цитопротекторну дію не лише по відношенню до клітин печінки, але й серця. Доклінічні дослідження продемонстрували, що силімарин ефективно захищає клітини серця кардіоміоцити від окисного стресу, викликаного дією доксорубіцину - потужного цитостатичного препарату.

ГЕПАМАРИН може бути рекомендований в якості цитопротектора при наркоз-індукованих порушеннях функції нейронів та гепатоцитів, анестезіологічних ускладнень під час та після загальної анестезії пропофолом, кетаміном, тіопенталом натрію (когнітивно-мнестичних змін, підвищення рівня трансаміназ, кортизолу, глюкози). Зокрема, у результаті експериментального доклінічного дослідження цитопротекторної дії Гепамарину, було доведено що лікувально-профілактичне застосування засобу у рекомендованій середньодобовій дозі (135 мг силімарину або 3 таблетки Гепамарину на добу) протягом трьох діб до хірургічного втручання із застосуванням засобів загальної анестезії чинить цитопротекторну дію. Отримані дані свідчать про зменшення постнаркозного неврологічного дефіциту та відновлення стану ЦНС до фізіологічного рівня.